Академічні курси у рамках Модуля Жана Моне на кафедрі політології

👏Продовжуємо наше знайомство з “Програмою Еразмус+” за напрямом “Жан Моне для вищої освіти” на Кафедрі політології.

У рамках модуля “Політичні інститути та системи в Європі: порівняння і досвід для України” студентам, які здобувають вищу освіту за спеціальністю політологія, запропоновано прослухати й ознайомитись із двома наступними академічними курсами:

1. “Порівняльна політологія: політичні інститути та системи країн Західної Європи”, лектор – доктор політичних наук, професор Анатолій Романюк. Курс орієнтовано на студентів четвертого року навчання бакалаврату політології. За результатами проходження дисципліни студенти складають іспит.
2. “Порівняльний аналіз політичних інститутів і систем країн Центрально-Східної Європи”. Лектор – доктор політичних наук, професор Віталій Литвин. Курс імплементується для студентів-магістрів першого року навчання. Наприкінці курсу кожен його слухах теж скаладає іспит.

Обидва курси нашого Модуля Жана Моне мають у своїй назві формулювання зі словом “порівняльна”. А в чому ж полягає суть цієї гілки науки – порівняльної політології і порівняльного політичного аналізу?

Нумо розбиратись разом!

🧐Порівняльний або компоративістський підхід передбачає зіставлення декількох політичних об’єктів або явищ (найбільш поширеним є випадок, коли до уваги береться два об’єкти – бінарний аналіз, – хоча можливі і кейс-стаді, і регіональні, і універсалістські порівняння тощо). Критеріями для порівняльного аналізу виступають спільні ознаки – константи – або ж діаметрально протилежні кейси, в умовах котрих індексується й аналізується той чи інший об’єкт.

🏛️Такий метод для дослідження політичних явищ, інститутів і процесів використовувався мислителями ще в епоху Античності. Для прикладу, давньогрецький теоретик Аристотель відомий своїм результативним порівнянням форм державного правління, в ході якого він виокремив правильні та неправильні форми правління: політію, монархію, аристократію та тиранію, олігархію та демократію, відповідно.

📚Засадничо методологія порівняльної політології виокремлена і сформована була наприкінці ХІХ ст., обгрунтуванням чого стало видання книги Е. Фрімена “Порівняльна політика”. У своїй праці автор використав методи порівняльної політики та філософії, за допомогою яких дослідив, як спільне коріння походження може впливати на подібність різних народностей тощо.

⚖️Компаративісти беруть до уваги й обставини та зовнішні умови, у яких проводиться порівняльний аналіз: територіальну визначеність, поширеність інститутів, динамічність вимірюваних явищ, одиничність чи повторюваність досліджуваного об’єкта тощо. Залежно від цього власне й виокремлюють регіональні порівняння, крос-темпоральні порівняння (з урахування часу), тематичні порівняння, глобальні порівняння тощо.

📌А як же обираються об’єкти для порівняння? Чи існують якісь визначальні критерії?

👁️‍🗨️Зазвичай при формуванні сукупності зібраних даних та підготовці їх до аналізу дослідники опираються на (нео)інституціональний і функціональний підходи політичного порівняння. Суть (нео)інституціонального підходу полягає в тому, що при визначенні досліджуваних об’єктів виокремлюють аналогічні інститути та процеси, а його метою є вивести видмінності і подібності з нормативного стану інститутів і процесів. За функціонального ж підходу передусім увагу зосереджують на практичному застосуванні об’єктів, обраних для аналізу, оцінюють відмінне у порівнянні при релевантності об’єктів до досягнення тих же цілей або діяльності в політиці. Дуже часто обидва підходи поєднують, роблячи тим самим порівняльне дослідження більш комплексним.

💡Цікавим є і те, що на підставі компаративістської методології часто будуються прогнози майбутньої суспільно-політичної ситуації та реальності, адже порівняльний аналіз є емпірично-засадничим, через що дозволяє перевірити достовірність і ефективність гіпотез щодо певних політичних явищ і процесів. Якщо якийсь певний “політичний закон” спрацьовує, то це дає підстави вважати, що можна передбачити майбутній хід подій на політичній арені.

Академічні курси організовано за фінансової підтримки Європейського Союзу у рамках “Програми Еразмус+” за напрямом “Жан Моне для вищої освіти” (Модуль “Політичні інститути та системи в Європі: порівняння і досвід для України”, № 101126702).

Фінансується Європейським Союзом. Однак висловлені погляди та думки належать лише автору(ам) і не обов’язково відображають погляди Європейського Союзу чи Європейського виконавчого агентства з питань культури та освіти. Ні Європейський Союз, ні грантодавець не можуть нести за них відповідальність.

Ваша улюблена Кафедра! 💙