Порівняльна політологія: політичні інститути та системи країн Західної Європи
Тип: Нормативний
Кафедра: політології
Навчальний план
| Семестр | Кредити | Звітність |
| 7 | 3.5 | Іспит |
Лекції
| Семестр | К-сть годин | Лектор | Група(и) |
| 7 | 26 | професор Романюк А. С. | ФФІ-41, ФФІ-42 |
Практичні
| Семестр | К-сть годин | Група | Викладач(і) |
| 7 | 26 | ФФІ-41 | професор Романюк А. С. |
| ФФІ-42 | професор Литвин В. С. |
Опис курсу
Дисципліна «Порівняльна політологія: політичні інститути та системи країн Західної Європи» є завершальною нормативною дисципліною з спеціальності 052 Політологія для освітньої програми підготовки бакалавра, яка викладається в сьомому семестрі в обсязі 4 кредитів (за Європейською Кредитно-Трансферною Системою ECTS).
Метою вивчення нормативної дисципліни «Порівняльна політологія: політичні інститути та системи країн Західної Європи» є розкриття сутності і змісту основних тенденцій розвитку національних політичних систем європейських країн за період часу після закінчення Другої світової війни та напрацювання механізмів адекватної оцінки національних політичних інститутів в форматі порівняльного аналізу.
Після завершення цього курсу студент буде:
знати:
• головні підстави застосування щодо ЄС конструкції політичної системи, її особливості щодо політичних систем національних державних утворень;
• каталог головних інститутів країн Західної Європи, підстави їх еволюції і залежність від системи викликів;
• інституційні особливості системи поділу влад в країнах Західної Європи;
• систему взаємозв’язків між інститутами країн Західної Європи.
вміти:
• проаналізувати логістику прийняття рішення в країнах Західної Європи;
• визначити систему можливостей і залежностей щодо обстоювання державами власних національних інтересів;
• окреслити переваги і проблеми приналежності політичної партії національної держави до складу європейської політичної партії;
• визначити особливості національного політичного процесу в країнах Західної Європи.
Навчальну дисципліну розроблено й організовано за підтримки Європейського Союзу у рамках «Програми Еразмус+» за напрямом «Жан Моне для вищої освіти» (проект «Політичні інститути та системи в Європі: порівняння і досвід для України», № 101126702).
Funded by the European Union. Views and opinions expressed are however those of the author(s) only and do not necessarily reflect those of the European Union. Neither the European Union nor the granting authority can be held responsible for them.
Рекомендована література
Основна література:
1. Романюк А. Порівняльний аналіз політичних інститутів краін Західної Європи. Львів: Вид.центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. 393 с.
2. Романюк А., Литвин В. Порівняльний аналіз політичних інститутів і систем країн Західної Європи. Т. 1. Особливості міжінституційних відносин у трикутнику «глава держави–парламент–уряд» та їхні наслідки для політичного процесу: монографія. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2020. 456 с.
Додаткова література:
1. Алексеєнко І.В. Національні держави в умовах глобалізації світу: (політичні і правові аспекти): монографія. Київ; Ніжин: Аспект – Поліграф, 2006. 360 с.
2. Галишев В. Коаліції партій у парламентах. Політика і час. 2003.
№ 5. С.15-21.
3. Гелей С. Політико-правові системи світу: Навч.посібник. Львів: Львів. Комерц. Академія, 2002. 224 с.
4. Горбатенко В.П. Політичне прогнозування: теорія, методологія, практика/ Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. Київ: Генеза, 2006. 394 с.
5. Енциклопедія політичної думки. К.: Дух і Літера , 2000. 471 с.
6. Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Київ: Основи, 1996. 420 с.
7. Інститут імпічменту: порівняльний політико-правовий аналіз/ Кресіна І.О., Коваленко А.А., Балан С.В. Київ: Юридична думка, 2004. 176 с.
8. Кармазіна М. Інститут президентства: походження та сутність феномена. Політичний менеджмент. 2004. № 3(6). С. 36-50.
9. Кармазіна М. Політичні інститути: питання методології дослідження. Історичний журнал. 2004. № 12. С.3-8.
10. Кармазіна М., Могилевець О. Становлення і розвиток порівняльної методології в політичних дослідженнях. Політичний менеджмент. 2006. № 5. С.3-17.
11. Кармазіна М., Щербакова О. “Інститут” та “інституція”: проблема розрізнення понять. Політичний менеджмент. 2006. № 4. С.10-19.
12. Кіш Є. Регіони Європи на початку ХХІ століття. Політика і час. №1 (січень 2007). С.33-36.
13. Копинець Ю. Інституційна криза політичних партій на початку ХХ століття та характеристика сучасних тенденцій їх розвитку. Вісник Львівського університету. Серія: філософсько-політологічні студії.2020. Вип. 30. С. 146-153.
14. Куцев К. Моделі децентралізації в сучасних країнах Європи. Вісник Львівського університету. Серія: філософсько-політологічні студії. 2020. Вип.31. С. 147-153.
15. Литвин В. Атрибути та різновиди напівпрезидентської системи правління в Європі: інституційно-процесуальний і політично-поведінковий аспекти: монографія. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка. 2018. 636 с.
16. Мельничук В. Специфіка конструювання моделей місцевого самоврядування в країнах Європейського Союзу. Вісник Львівського університету. Серія: філософсько-політологічні студії. 2022. Вип. 42. С. 278-285.
17. Митрощенко В. Політичні партії Великої Британії в умовах виходу держави з Європейського Союзу. Вісник Львівського університету. Серія: філософсько-політологічні студії. 2021. Вип. 39. С.117-123.
18. Музиченко Г.В. Фінансування політичних партій як політико-правовий механізм протидії політичній корупції в європейських країнах. Політикус. 2020. № 5. С. 80-83.
19. Нижник Н.Р. Впровадження моделі “ парламентська більшість – коаліційний уряд”: аналіз проблеми. Стратегічна панорама. 2004. № 4. С.54-60.
20. Павленко І. Правовий статус опозиції. Досвід розвинутих демократій і українські перспективи. Політичний менеджмент. 2005. № 5. С.16-30.
21. Палазова Т. М., Ткачук Ю.В. Міграційна політика як чинник впливу на соціально-економічні процеси в сучасному світовому просторі. Політикус. 2020. № 5. С.160-164.
22. Патнам, Роберт Д. та ін. Творення демократії: Традиції громадської активності в сучасній Італії.Пер. з англ. В.Ющенко. Київ: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2001. 302 с.
23. Пауел Дж.-Б. Сучасні демократичні країни. Участь у політичному житті, стабільність і насильство. Пер. з англ.: Христенко О.В., Горбатько В.К. Харьков: Каравела, 2004. 288 с.
24. Радченко О.В. Влада і вибори: інституційна взаємодія в демократичному суспільстві: Монографія. Харків: Магістр, 2006. 243 с.
25. Регіональна політика в країнах Європи. Уроки для України / Київ. Центр Ін-ту Схід-Захід / Ред.: С.Максименко. Київ: Логос, 2000. 69 c.
26. Романюк А. Еволюція політичних інститутів. Коли і за яких обставин сформувалися політичні інститути?: навч. посібник. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2020. 184 с.
27. Романюк А. Становлення порівняльної політології та головні особливості методу поріняльних досліджень// Збірник наукових праць «Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку». Львів: Вид-во НУ «Львівська політехніка». Вип.16. 2005. С.15-21.
28. Романюк А. Сутність та основні підходи щодо визначення соціально-політичних поділів. Соціогуманітарні проблеми людини. 2005. № 1. С.41 -47.
29. Романюк А. Типологія урядових кабінетів в країнах Західної Європи: порівняльний аналіз. Вісник Львівського університету. Серія : Філософські науки. 2007. Вип. 10. С.235 – 244.
30. Рябіка В. Сучасна європейська соціал-демократія: досвід і проблеми. Політичний менеджмент. № 6, 2005. С.58-65.
31. Сарторі Дж. Порівняльна конституційна інженерія: Дослідження структур, мотивів і результатів. Пер. з 2-го англ. вид. Київ:АртЕк, 2001. 224 с.
32. Свєтлакова М., Бурда В. Програмні засади сучасних партій Німеччини щодо проблем нелегальної міграції. Вісник Львівського університету. Серія: філософсько-політологічні студії. 2020. Вип.32. С. 145-151.
33. Ткач Б. А. Інституційні засади політичної відповідальності в Європейському Союзі. Регіональні студії. 2021. № 25. С. 48-52.
34. Фісун О. Типології політичних систем: основні підходи. Політичний менеджмент. 2005. № 5. С. 39-50.
35.Харута В.Ф., Бєлов Д.М., Палінчак М.М.., Дір І.Ю. Народне вето як інститут безпосередньої демократії: монографія. Ужгород: Поліграфцентр «Ліра», 2021. 256 с.
36.Шведа Ю. Політичні партії: Енциклопедичний словник. Львів: Астролябія, 2005. 488 с.
37.Шипунов Г., Швець В. «Нова політика» як наслідок ціннісної трансформації сучасних суспільств: особливості виникнення та тенденції інституційного розвитку в Західній Європі. Вісник Львівського університету. Серія: філософсько-політологічні студії. 2022.Вип.40. С.215-223.
38.Якубовський О. П., Бутирська Т. О. Державна влада і громадянське суспільство: система взаємодії. Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2004. 198 с.
39.Systemy polityczne. Podręcznik akademicki. Pod red. M. Bankowicz, B. Kosowska-Gąstol. T. 1-2. Krakόw: Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego. 2019/2020.
Перелік рекомендованих сайтів:
1. Головний сервер Європейського Союзу EUROPA: http://ес.europa.eu
2. Рада Європейського Союзу: http://ue.eu.int
3. Європейський Парламент: http://www.europarl.eu.int
4. Європейська Комісія: http://europa.eu.int/comm
5. Комітет регіонів: http://www.cor.eu.int
6. Європейський омбудсмен: http://www.euro-ombudsman.eu.int
7. Офіс статистики Європейських Співтовариств: http://europa.eu.int/comm/eurostat
8. Генеральний директорат зовнішніх зв’язків: ttp://europa.eu.int/comm/external_relations/index.htm
9. Представництво Європейської Комісії в Україні та Бєларусі: http://www.delukr.ec.europa.eu