Соціальний конструктивізм у політиці

Тип: На вибір студента

Кафедра: теорії та історії політичної науки

Навчальний план

СеместрКредитиЗвітність
114Залік

Лекції

СеместрК-сть годинЛекторГрупа(и)
1118доцент Угрин Л. Я.

Практичні

СеместрК-сть годинГрупаВикладач(і)
1112ФФІм-11доцент Угрин Л. Я.

Опис курсу

Навчальна дисципліна «Соціальний конструктивізм у політиці» присвячена вивченню парадигми соціального конструктивізму як постнекласичної теорії пізнання та дослідницької стратегії у політичній науці, яка сформувалась як альтернатива матеріалістичному детермінізму (позитивізму, реалізму) та теорії раціонального вибору. Соціальні конструктивісти вбачають детермінованість суспільно-політичної діяльності, політичних процесів  ідеями, дискурсами, цінностями, загалом феноменами людської свідомості, що мають соціальну природу. Предметом вивчення в межах дисципліни буде також аналіз конструктивістських суспільно-політичних практик, спрямованих на соціальне конструювання політичної реальності,  інституцій,  смислів, дискурсів  і наративів. В першій частині курсу буде окреслено місце конструктивістської парадигми в системі наукового пізнання, студенти будуть ознайомлені з філософськими витоками, становленням та еволюцією, течіями та напрямами розвитку конструктивізму. Основний акцент у викладанні курсу зроблено на методологічних засадах  і принципах  застосування соціального конструктивізму та конструкціонізму як пізнавальних стратегій в політичній науці та теорії міжнародних відносин. Відтак в межах курсу будуть розглянуті та проаналізовані класичні теорії (версії)  соціального конструктивізму – теорія соціального конструювання реальності П. Бергера і Т. Лукмана, структуралістська версія соціального конструктивізму П. Бурд’є,  системний (операціональний) конструктивізм Н. Лумана, а також різні течії соціального конструкціонізму (К. Джерджен, Р. Харре, Девіс, Дж. Шоттер, Дж. Кітсьюз, П. Ібарра,  В. Кронен та ін.) з його акцентуванням та проблематизацією дискурсивних, наративних та ідентичнісних вимірів соціальної реальності. Заключна частина курсу буде присвячена розгляду пізнавальних і методологічних можливостей конструктивістської парадигми в політичній науці. Як приклад розглядаються особливості конструктивістського аналізу становлення та трансформації політичних інститутів, публічної політики як результату комунікації між державою (урядом) і громадянським суспільством, масових суспільних рухів, етнічності і націоналізму та формування колективних ідентичностей, регіоналізму та ін. Також окреслюються принципи конструктивістської інтерпретації міжнародних відносин та безпекових проблем. Методологічні принципи соціального конструктивізму також аналізуються з погляду технологій конструювання реальностей та її суб’єктивних, світоглядних феноменів. В цьому контексті студенти знайомляться  з особливостями дискурсивного конструювання і фреймінгу. Загалом методологічний інструментарій соціального конструктивізму дозволить студентам збагатити свої знання про дослідницький потенціал політичної науки.

Метою вивчення вибіркової дисципліни «Соціальний конструктивізм у політиці» є сформувати у студентів фахові знання про становлення та еволюцію парадигми соціального конструктивізму, її пізнавальні та методологічні принципи та перспективи застосування в дослідженні політики, політичних процесів  і міжнародних відносин.

Рекомендована література

Основна література:

  1. Андерсон Б. Уявлені спільноти. Міркування про походження й поширення націоналізму; пер. з англ. В. Морозова. К. : Критика, 2001. 271 с.
  2. Бурдьє П’єр. Практичний глузд; пер. з фр. О. Йосипенко, С. Йосипенка, А. Дондюка; за ред. С. Йосипенка. К.: Український Центр духовної культури, 2003. 503 с.
  3. Кун Т. Структура наукових революцій; пер. з англ. О. Васильєва. К. : Port-Royal, 2001. 228 с.
  4. Луман Н. Реальність мас-медіа; за ред. В. Іванова та М. Мінакова. К. : ЦВП, 2010. – 158 с.
  5. Мацишина І. В. Конструювання політичної реальності України: Монографія. Вінниця: ТОВ «ТВОРИ». 2019. 376 с.
  6. Угрин Л.Я. Соціальний конструктивізм як методологія політичної науки // Історія політичної думки: підручник: у 2-х т. / за заг. ред. Н. М. Хоми; [Т. В. Андрущенко, О. В. Бабкіна, І. Ю. Вільчинська та ін.]; 2-е вид., перероб. і доп. Львів: Новий Світ-2000, 2017. Т.2: XX ‒ початок XXI ст. С. 62–90.
  7. Berger P., Luckmann T. The Social Construction of Reality: A Treatise in the Sociology of Knowledge London: Penguin Book. 1991. 249 р.
  8. Elder-Vass Dave.The Reality of Social Construction. Cambridge, New York: Cambridge University Press, 2012. 284 р.
  9. Finnemore M., Sikkink K. Taking Stock: The Constructivist Research Program in International Relations and Comparative Politics // Annual Review of Political Science. 2001. № 4. Р. 391–416.
  10. Goffman Erving. Frame Analysis. An Essay on the Organization of Experience. With a foreword by Bennett Berger. Boston: Northeastern University Press. 1986. 306 p.
  11. Wendt Alexander. Anarchy is what States Make of it: The Social Construction of Power Politics. International Organization, Vol. 46, No. 2. (Spring, 1992). Р. 391-425.

Додаткова література:

  1. Аутопоезис соціальних систем : монографія / за науковою ред. В. П. Беха. К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. 746 с.
  2. Бочулинський С. Концептуальні та емпіричні особливості дискурсивного конструювання соціальної реальності // Релігія та Соціум, 2015. № 1–2 (17-18). С. 255-262
  3. Васильченко О. М. Когнітивний фреймінг як інструмент врегулювання міжнародних конфліктів // Вісник Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”. Політологія. Соціологія. Право. 2017. № 1-2. С. 32-36.
  4. Ґелнер Ернест. Нації та націоналізм; Націоналізм: пер. з англ. К.: Таксон, 2003. 300 с.
  5. Гобсбаум Ерік. Нації і націоналізм, починаючи з 1780 року: програма, міфи, реальність; пер. з англ. та примітки Т. Корпала. К.: Укр. Центр духов. культури, 2010.
  6. Горбунова Л. С. Постнекласична раціональність: трансдисциплінарний дискурс в науці і освіті // Вісник Харківського нац. пед. університету ім. Г. С. Сковороди. Філософія. 2013. Вип. 40(1). С. 137–152. 
  7. Гоян І.М. Радикальний конструктивізм Ернста Глазерсфельда в історико-філософському контексті / Вісник Прикарпат. ун-ту. Філософські і психологічні науки, 2014. Вип. 18. С. 30-36.
  8. Іванова Т. В. Соціальний конструктивізм у розрізі соціологічного знання //Актуальні проблеми філософії та соціології 2017. Вип. 17. С. 37-40. 
  9. Іванченко С.М. Нові теоретичні підходи та активні методи в соціальній психології та суміжних науках // Наук. студії із соц. та політ. психології. Зб. статей. 2011. Вип. 29 (32). С. 27-43. 
  10. Кирницький О. В. Становлення та роль віртуального у процесах соціального конструювання // Гілея: науковий вісник. Вип. 115. С. 186–189.
  11. Кочубейник О. М. Дискурсивні процеси: як конструюється асиметричність соціальної реальності? // Психологічні науки: проблеми і здобутки. 2015. Вип. 8. С. 82-97.
  12. Кузик П. Конструктивістська концепція А. Вендта: від критики “міжнародної анархії” до ідеї невідворотності світової держави // Вісник Львівського університету. Серія: Міжнародні відносини. 2013. Вип. 32. С. 98-103
  13. Кун Т. Структура наукових революцій; пер. з англ. О. Васильєва. К. : Port-Royal, 2001. 228 с.
  14. Луман Н. Час і системна раціональність; перекл. з нім. К.: Центр учбової літератури, 2011.  224 с.
  15. Мельник В. П. Евристичний потенціал конструктивізму як методологічного принципу філософії науки //Вісник Львів. університету. Серія філософсько-політологічні студії. 2021. Вип. 36. С. 9-19.
  16. Мотрен С. Конструктивістський підхід як методологічна ланка в гуманітарно-діалогічній системі пізнання (політологічний аспект) // Вісник Львівського університету. Серія філософсько-політологічні студії. 2018. Вип. 18. С. 316-321.
  17. Мотрен С. Сутність і призначення суб’єкта-людини з перспективи соціального конструювання реальності//Людина і суспільство: філософські, психологічні та політологічні виміри. В 3 кн. Кн. 3. Антропологічні, суспільно-політичні та інституційні виміри розвитку демократії в Україні :
    монографія. Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2022. С. 165-182.
  18. Романюк Н., Сенюк Ю. Особливості соціалконструктивістського підходу у дослідженні міжнародних відносин// Вісник Львівського нац. ун-ту ім. І.Франка. Міжнародні відносини. Львів: Львівський нац. ун-т ім. І.Франка. 2015. №37. Ч. 3. С.108-114.
  19. Соболевська Марина. Порядок дискурсу порядку: неофункціоналізм та постструктуралізм у сучасній соціологічній теорії: Монографія. Київ: Логос, 2014. 248 с.
  20. Стародуб Т. Особливості використання конструктивістської методологічної парадигми для дослідження міжнародного регіоналізму // Політичний менеджмент. № 4 (55). 2012. С. 9–22.
  21. Телелим І. В. Соціальний конструктивізм в поясненні походження політичних інститутів // Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. Одеса : Фенікс, 2014. Вип. 53. С. 48-53.
  22. Тур М.Г. Легітимаційний потенціал суспільної угоди //Практична філософія. К., 2006. № 2. С.131–141.
  23. Угрин Л. Ідентичність і безпека: проблеми співвідношення в контексті соціального конструктивізму // «Гілея : науковий вісник»: зб. наукових праць. К., 2016. Вип. 111. С. 329–333.
  24. Фадєєв В. Б. Теорія практики: перехід до конструктивістської парадигми соціальних наук // Соціальні практики в глобальному вимірі; Попов Б. В., Фадєєв В. Б., Носова Г. Ю., Багінський В. В., Нельга О. В. К.: Наукова думка, 2007. С. 37–50.
  25. Хельберг У. І. Сек’юритизація як політичний феномен // Магістеріум. Політичні студії. 2012. Вип. 46. С. 64-67.
  26. Цифра Ю. Формування зовнішньополітичної ідентичності акторів міжнародних відносин: конструктивістський аналіз. Політичний менеджмент. 2013. № 1–2. 
  27. Шюц А. Лукман Т. Структури життєсвіту. К. : Укр. Центр духовної культури, 2004. 560 с.
  28. Bigo D., Tsoukala A. Understanding (in)security // Terror, Insecurity and Liberty: Illiberal Practices of Liberal regimes after 9/11. London, Routledge, 2008. 1–9.
  29. Buzan B., Wæver O., Wilde J. de. Security : A New Framework for Analysis. Colo: Lynne Rienner, 239 p.
  30. Cillia R., Rеisigl M., Wodak R. The discursive construction of national Discourse & Society.1999. Vol. 10. Is. 2. 
  31. Edwards David V. The Promise of Constructivism as a Method for studying the Policy Process. Prepared for presentation at  the Second International Conference on Public Policy, Milan, July, 2015. 
  32. Gergen Kenneth J. Social Construction and the Transformation of Identity Politics.
  33. Jung Hoyoon. The Evolution of Social Constructivism in Political Science: Past to Present. SAGE Open. 2019. Vol. 9. Is. 1.
  34. Searle J. R. The Construction оf Social Reality. New York: The Free Press, 1995.
  35. The Culture of National Security Norms and Identity in World Politics; Katzenstein PJ, New York: Columbia Univ. Press, 1996.
  36. Wæver Ole. Securitization and Desecuritization // On Security; ed. Ronnie D. Lipschutz. New York: Columbia University Press, 1995. P. 46–86. 

Матеріали

Методичні рекомендації з курсу “Соціальний конструктивізм у політиці”

Навчальна програма

Завантажити навчальну програму

Силабус: "Соціальний конструктивізм у політиці" 2022-2023 н. р.

Завантажити силабус

Силабус: "Соціальний конструктивізм у політиці" 2021-2022 н. р.

Завантажити силабус