Семіотичний аналіз у філософсько-культурологічних дослідженнях (для аспірантів)
Тип: На вибір студента
Кафедра: філософії
Навчальний план
| Семестр | Кредити | Звітність |
| 4 | 3 | Залік |
Лекції
| Семестр | К-сть годин | Лектор | Група(и) |
| 4 | 32 | професор Карась А. Ф. |
Практичні
| Семестр | К-сть годин | Група | Викладач(і) |
| 4 | 16 | професор Карась А. Ф. |
Опис курсу
Предметом навчальної дисципліни є процес семіозу, який полягає в дії знаків і знакових систем як засобів сприйняття реальності й генерування, перетворення та зберігання інформації в суспільстві та природі. Головною функцією семіотичної системи є здатність моделювати дійсність в напрямку її динамічної зміни. Курс розроблено таким чином, щоб надати аспірантам знання, необхідні для розуміння семіотичної природи інформації, дискурсів, наративів і текстів та для з’ясування ролі знаків і символів як невід’ємних чинників розгортання соціокультурної і політичної дійсності. Навички семіотичного аналізу сприятимуть поглибленню критичного мислення і його рефлексивного потенціалу стосовно дослідження соціально-культурних процесів. Цей навчальний курс особливо актуальний для сучасної України, яка перебуває у перманентному стані гібридної війни на шляху до (а) оновлення освітньої парадигми навчання, (б) національного соціально-культурного розвитку і (в) конструювання громадянської ідентичності серед світової і Європейської спільноти.
• Мета навчальної дисципліни полягає в тому, щоб засвоїти основи семіотичного аналізу в двох аспектах: теоретичному – виявити опосередкувальний вплив знаків, символів і знакових систем на формування концептуально-світоглядних і когнітивних орієнтирів та парадигм розуміння дійсності, і практичному – виявити природу семіозу як розгортання певної моделювальної інтерпретації і сприйняття соціально-культурної дійсності та природи людини.
• Завданнями курсу є: (а) експлікація семіотичних передумов картезіанської субстанційної дихотомії мислення і тілесності й (б) подолання світоглядного протиставлення природи і культури, матерії і духу, розуму та емоцій, природознавства і гуманітаристики; (в) з’ясування впливу філософської семіотики Ч. С. Пірса на гуманітарно-культурну ситуацію сучасності в аспектах літературної, художньо-мистецької та наукової активності людини; (г) формування філософської рефлексії як здатності до семіотичного аналізу дійсності та її когнітивної інтерпретації.
• Освітньою метою курсу є формування семіотичної культури критичного мислення, вміння аргументовано аналізувати символічно-дискурсивні та репрезентативні особливості ідеологічного впливу і володіти сучасними підходами щодо наукової інтерпретації проблем інформаційного розвитку суспільства в контексту глобальних викликів.
Рекомендована література
Курс забезпечений базовою літературою. Засвоєння матеріалу відбувається на основі підручника, перекладеного автором цього курсу українською мовою:
1. Ділі Дж. Основи семіотики. Львів: Арсенал, 2000. 232 с., а також із залученням монографій і статей, які сприяють формуванню фахових компетенцій і навичок для семіотичного аналізу дійсності (Усі названі нижче джерела є доступними для аспірантів через викладача або інтернет):
2. Андрейчук Н. І. Семіотика лінгвокультурного простору Англії кінця ХУ – початку ХУІІ століття. Львів, 2011. (Лінгвокультурний простір як форма репрезентації життєвого світу людини. С. 84-119.)
4. Ильин М. Полития (Семіотика культурних процесів) // Семиотика. Антология / Сост. Степанов Ю. С. Москва. 2001. С. 613-625.
5. Лободанов А. П. Семиотика искусства: история и онтология. Москва: ГИИ, 2011. 672 с.
Мечковськая Н. Б. Семиотика: язык, природа, культура. Москва, 2007.
6. Карась А. Семіотична перспектива інтерпретації реальності як дійсності / Філософська думка. Київ, Випуск 5, 2008. С. 16-29.
7. Маланюк Є. Книга спостережень. Том Другий. Торонто, 1966. (Малоросійство. С. 229-247).
Масенко Л. Мова і політика. К.: Соняшник, 1999. С. 33-49.
8. Моріс Ч. В. Основи теорії знаків // Семиотика. Антология / Сост. Степанов Ю. С. Москва. 2001. С. 45-98.
9. Моріс Ч. В. Знаки і дії (З книжки «Значення і позначення») // Семиотика. Антология. С. 129-144.
10. Пирс Ч. С. Некоторые последствия четырех неспособностей / Пирс Ч. С. Избранные философские произведения. Москва: Логос, 2000. 48-96.
11. Пирс Ч. С. Фаллибализм, непрерывность и эволюция / Принципы философии. Том І. Санкт-Петербург, 2001. С. 116-139.
12. Почепцов Г. Г. Семиотика. Київ, Ваклер, 2020. 432 с.
13. Саїд Е. Культура й імперіялізм. Київ: 2007. (Наратив і соціальний простір. С. 111-135); (Колаборація, незалежність і визволення. С. 365-393).
14. Томпсон Е.М. Трубадури імперії. Російська культура і колоніалізм. Київ: Основи, 2006. С. 242-312.
15. Фельдман Барретт Ліза. Як народжуються емоції? Харків, 2018.
16. Чекан Ю. «Життя за царя» М. Глінки та імперська ідеологія. Львів, 2016. (Бібліотека кафедри).
17. Ядацький Я. Ю. Метафізика і семіотика. Кам’янець-Подільський, 2019. С.154-195, 227-241.
18. Deely John. Purely Objective Reality. Mouton de Gruyter. Berlin-New York, 2009. (The Social Construction of Reality. P. 110-123).
19. Deely John. Semiotic Animal. A postmodern definition of human being transcending Patriarchy and Feminism. 2010. 160 p.
20. Deely John. Four Ages of Understanding. The First Postmodern Survey of Philosophy from Ancient Times to the Turn of the Twenty-first Century. University of Toronto Press. 2001. 1020 p.
21. Deely John. What Distinguishes Human Understanding? South Bend, Indiana. 2002. (The Semiosis of Sensation. P. 33-38).
22. Philosophical Writings of Peirce. Selected and edited with an introduction by Justus Buchler/ Dover Pudlication. Inc. New York, 1955. (Logic as Semiotic: The Theory of Signs. P. 98-120).
23. Paul Cobley. What the Humanities are for – a Semiotic Perspective
24. Søren Brier. The Paradigm of Peircean Biosemiotics. (Фонд Кафедри).
25. Riin Magnus and Kalevi Kull. Roots of Culture in the Umwelt