Неформальні інститути в політиці
Тип: Нормативний
Кафедра: політології
Навчальний план
Семестр | Кредити | Звітність |
7 | 3.5 | Залік |
Лекції
Семестр | К-сть годин | Лектор | Група(и) |
7 | 26 | Осадчук І. Ю. | ФФІ-41, ФФІ-42 |
Практичні
Семестр | К-сть годин | Група | Викладач(і) |
7 | 26 | ФФІ-41 | Осадчук І. Ю. |
ФФІ-42 | Осадчук І. Ю. |
Опис курсу
Навчальна дисципліна «Неформальні інститути в політиці» – нормативна навчальна дисципліна циклу професійної та практичної підготовки, що вивчається студентами четвертого курсу спеціальності 052 «Політологія» філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.
Навчальна дисципліна «Неформальні інститути в політиці» присвячена аналізу особливостей формування й функціонування неформальних інститутів у країнах Західної, Центральної, Східної Європи (зокрема, в Україні), Центральної Азії та Латинської Америки. Методологічно дисципліна сягає постбіхевіоралізму й неоінституціоналізму. В науковому та навчальному контексті курс постає механізмом диверсифікації та поглиблення (звуження) сфери наукового політологічного аналізу.
Курс розділено на два змістові модулі. В першому модулі – вивчення ознак і причин виникнення неформальних інститутів у політичній сфері, закономірностей їх розвитку; особливостей і типів неформальних інститутів у країнах Західної та Центральної Європи. У другому змістовому модулі – вивчення особливостей і типів неформальних інститутів у країнах Східної Європи (зокрема, в Україні), Центральної Азії та Латинської Америки.
Метою вивчення нормативної дисципліни «Неформальні інститути в політиці» є визначення сутності неформальних інститутів, особливостей формування й функціонування неформальних інститутів у країнах Західної, Центральної, Східної Європи (зокрема, в Україні), Центральної Азії та Латинської Америки.
Завдання курсу:
- розкрити ознаки і причини виникнення неформальних інститутів у політичній сфері, закономірності їх розвитку;
- виділити типи неформальних інститутів;
- виокремити тенденції, які властиві сучасним типам неформальних інститутів у політиці;
- прищепити у студентів навики самостійного аналізу особливостей і типів неформальних інститутів у країнах Західної, Центральної, Східної Європи (зокрема, в Україні), Центральної Азії та Латинської Америки.
В результаті вивчення навчальної дисципліни «Неформальні інститути в політиці» студент буде:
знати:
- теоретико-методологічні підходи до визначення неформальних інститутів у політичній сфері;
- понятійно-категоріальний апарат для дослідження політичних інститутів як складових політичних систем країн Західної, Центральної, Східної Європи (зокрема, в України), Центральної Азії та Латинської Америки;
- еволюцію неформальних інститутів як складових політичних систем країн Західної, Центральної, Східної Європи (зокрема, в України), Центральної Азії та Латинської Америки;
- сутність інструментів аналізу політичних інститутів, які властиві політичним системам країн Західної, Центральної, Східної Європи (зокрема, в України), Центральної Азії та Латинської Америки;
- особливості, типи і форми прояву неформальних інститутів у країнах Західної, Центральної, Східної Європи (зокрема, в Україні), Центральної Азії та Латинської Америки;
вміти:
- користуватися знанням підходів до визначення неформальних інститутів у політиці;
- розуміти специфіку розвитку неформальних інститутів у політичній сфері;
- користуватись методами якісного й кількісного аналізу неформальних інститутів у країнах Західної, Центральної, Східної Європи (зокрема, в Україні), Центральної Азії та Латинської Америки;
- визначати рівень впливу неформальних інститутів на системи правління і політичні режими у країнах Західної, Центральної, Східної Європи (зокрема, в Україні), Центральної Азії та Латинської Америки;
- доказово і комплексно підходити до розуміння сучасного політичного процесу на основі якісного й кількісного аналізу неформальних інститутів у країнах Західної, Центральної, Східної Європи (зокрема, в Україні), Центральної Азії та Латинської Америки.
Рекомендована література
Основна література:
- Кушнарьов І. Політична корупція: порівняльно-політологічна концептуалізація: монографія. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; Видавництво «Юридична думка», 2018. 408 с.
- Попазогло В. Деструктивні неформальні політичні інститути: форми прояву та механізми протидії. Політичне життя. 2018. № 1. С. 85–90.
- Chagas-Bastos F. Political Realignment in Brazil: Jair Bolsonaro and the Right Turn. Revista de Estudios Sociales. 2019. No. 69. P. 92–100.
- Cooper A., Parlar Dal E., Cannon B. The cascading dynamics of informal institutions: organizational processes and governance implications. International Politics. 2022. DOI: 10.1057/s41311-022-00399-4.
- Figueroa V. Political Corruption Cycles: High-Frequency Evidence from Argentina’s Notebooks Scandal. Comparative Political Studies. 2021. Vol. 54. No. 3–4. P. 482–517.
- Gatto M., Wylie K. Informal institutions and gendered candidate selection in Brazilian parties. Party Politics. 2022. Vol. 28. No. 4. P. 727–738.
- Helmke G., Levitsky Informal Institutions and Comparative Politics: A Research Agenda. Perspectives on Politics. 2004. Vol. 2. No. 4. Р. 725–740.
- Kaufmann W., Hooghiemstra R., Feeney M. Formal institutions, informal institutions, and red tape: A comparative study. Public Administration. Vol. 96. No. 2. P. 386–403.
- Mungiu-Pippidi A., Heywood P. A Research Agenda for Studies of Corruption. Northampton: Edward Elgar Publishing, 2020. 232 p.
- Pereyra S. Corruption Scandals and Anti-Corruption Policies in Argentina. Journal of Politics in Latin America. 2019. Vol. 11. No. 3. P. 348–361.
Додаткова література:
- Кармазіна М. Кланова конкуренція у «післяпомаранчевий» період. Політичний менеджмент. 2008. № 4. С. 33–48.
- Крисенко О. Вплив неформальних інститутів на український політичний процес. Стратегічні пріоритети. 2012. № 4 (25). С. 58–62.
- Кушнарьов І. Інструменти боротьби з політичною корупцією у країнах Центральної та Східної Європи: оцінка ефективності на прикладі Румунії та Болгарії. Politicus. 2017. № 4. С. 58‒61.
- Кушнарьов І. Політична корупція в умовах неоавторитаризму держав Центральної Азії (приклад Казахстану, Киргизстану та Таджикистану). Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Філософія. Соціологія. Політологія. 2017. № 2. С. 4–16.
- ОсадчукІ. Особливості політичних кланів у контексті функціонування атипової напівпрезидентської системи правління в Киргизстані (1993–2010). Вісник Львівського університету. Серія філософсько-політологічні студії. 2018. Вип. 21. С. 132–138.
- Попазогло В. Південний Кавказ як регіон неформальної інституціалізації політики. Evropský politický a právní diskurz. 2018. Sv. 5. Vyd. 1. S. 49–54.
- Попазогло В. Роль неформальних деструктивних політичних інститутів у Білорусі та Росії: пошук спільностей і відмінностей. Вісник Маріупольського державного університету. Серія. Історія. Політологія. 2017. № 19. С. 281–290.
- Фісун О. Неформальні інститути та неопатримоніальна демократія в Україні. Агора. 2016. № 17. С. 9–13.
- Canache D., Allison M. Perceptions of Political Corruption in Latin American Democracies. Latin American Politics and Society. 2005. Vol. 47. No. 3. Р. 91–111.
- Collins K. Clan Politics and Regime Transition in Central Asia. New York; Cambridge: Cambridge University Press, 2006. 376 p.
- Fogel B. Brazil: Corruption as a Mode of Rule. NACLA: Report on the Americas. 2019. Vol. 51. No. 2. P. 153–158.
- Hale H. Formal Constitutions in Informal Politics: Institutions and Democratization in Post-Soviet Eurasia. World Politics. 2011. 63, No. 4. P. 581–617.
- Isaacs R. Informal politics and the uncertain context of transition: revisiting early stage non-democratic development in Kazakhstan. Democratization. 2010. Vol. 17. No. 1. P. 1–25.
- Paoli L. Mafia and Organised Crime in Italy: The Unacknowledged Successes of Law Enforcement. West European Politics. 2007. Vol. 30. No. 4. P. 854–880.
- Sáenz-Castro J., García-González J. The relationship between corruption and inequality in Colombia: empirical evidence using panel data for the period 2008–2017. Iberoamerican Journal of Development Studies. 2019. Vol. 8. No. 2. P. 28–43.
- Schorr B. Inequality, power and policy change: How Chile moved towards greater political transparency. UNRISD Occasional Paper – Overcoming Inequalities in a Fractured World: Between Elite Power and Social Mobilization. 2020. No. 7. 18 p.
- Silva P. A Poor but Honest Country: Corruption and Probity in Chile. Journal of Developing Societies. 2016. Vol. 32. No. 2. P. 178–203.
- Školník M. The Effects of Corruption on Various Forms of Political Participation in Colombia. Latin American Policy. 2020. Vol. 11. No. 1. P. 88–102.
- Soto Zazueta I., Cortez W. The Impact of Political Alternation on Corruption in Mexico. Revista de Ciencia Política. 2015. Vol. 35. No. 2. P. 371–392.
- Thomson C., Blagden D. A Very British National Security State: Formal and informal institutions in the design of UK security policy. The British Journal of Politics and International Relations. 2018. Vol. 20. No. 3. P. 573–593.
Інтернет-джерела:
- Bertelsmann Transformation Index (BTI). URL: https://bti-project.org/.
- Corruption Perceptions URL: http://www.transparency.org/research/cpi/overview.
- Freedom in the URL: https:// freedomhouse.org/report-types/freedom-world.
- Nations in Transit. URL: https:// freedomhouse.org/report-types/nations-transit.
Матеріали
Силабус_Неформальні інститути в політиці_2023-2024 н.р.
Робоча програма_Неформальні інститути в політиці_2023-2024 н.р.
Методичні рекомендації_Неформальні інститути в політиці_2023-2024 н.р.