Рекомендована література

Основна література:

1. Вонсович С. Теорія інституціоналізму: рефлексії ретроспективного дискурсу. Грані. 2021. Вип. 24. № 9. С. 55–64.
2. Berkenpas J. The Behavioral Revolution in Contemporary Political Science: Narrative, Identity, Mythology: A dissertation. Western Michigan University, 2016. 376 p.
3. Ellinas A. The Interview Method in Comparative Politics: The Process of Interviewing Far-Right Actors. Government and Opposition. 2021. DOI:10.1017/gov.2021.58.
4. Hafner-Burton E., Haggard S., Lake D., Victor D. The Behavioral Revolution and International Relations. International Organization. 2017. Vol. 71. S. S1. P. S1–S31.
5. Hassan M.,  Lukman A. The Significance of Political Theory in the Contemporary Political Discourse: Exploring the Methodological Hardcore of the Political Science. Journal of Humanities and Social Science. 2019. Vol. 17. No. 4. P. 62–91.

Додаткова література:

1. Баштанник О. Новий інституціоналізм у політико-інституційній парадигмі: конкретизація змісту поняття та параметрів дослідницької стратегії. Politicus. 2017. Вип. 2. С. 11–14.
2. Громадська Н. Методологія політичного аналізу: методичні рекомендації. Миколаїв: Вид-во ЧНУ ім. Петра Могили, 2019. 56 с.
3. Доцяк І. Методика і техніка політичних досліджень: навчально-методичний посібник для студентів. Напрям підготовки 052 «Політологія». Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2017. 38 с.
4. Кармазіна М., Могилевець О.  Становлення і розвиток порівняльної методології в політичних дослідженнях. Політичний менеджмент. 2006. № 5. С. 3–17.
5. Клюєв К. Математичне моделювання як ефективний метод дослідження політичних процесів. Політичне життя. 2016. № 1–2. С. 19–23.
6. Корнієнко В., Ротштейн О. Ранжування політичних партій України методом нечіткої перфектності. Часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 22. Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. Київ: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2021. Вип. 30. С. 13–30.
7. Кривошеїн В. Теоретико-методологічні засади застосування івент-аналізу в діяльності патронатної служби органів державного управління. Аспекти публічного управління. 2018. Т. 6. № 3. C. 12–17.
8. Неліпа Д. Системний аналіз в політології: підручник. К.: Центр навчальної літератури, 2019. 304 с.
9. Романюк А. Новий інституціоналізм та поняття інституту в політичній науці. Вісник Львівського університету. Серія «Філософські науки». 2006. Вип. 9. С. 190–199.
10. Рубанов В. Взаємообумовленість кількісних і якісних методів і процедур політичної аналітики. Політичний менеджмент. 2011. № 3. С. 52–60.
11. Стегній О. Соціологічні підходи до вивчення типів політичної культури. Український соціум. 2015. № 2. С. 26–35.
12. Чабанна М. Неоінституційний підхід до аналізу процесу прийняття політичних рішень. Політичний менеджмент. 2010. № 2. С. 29–37.
13. Berndtson E. Political Science in the Era of Post‐Behavioralism. The Need for Self‐Reflection. Scandinavian Political Studies. 2008. Vol. 10. P. 173–184.
14. Eulau H. Behavioralism in Political Science. London; New York: Routledge, 2011. 170 p.
15. Schedler A., Mudde C. Data Usage in Quantitative Comparative Politics. Political Research Quarterly. 2010. Vol. 63. No. 2. P. 417–433.

Інтернет-джерела:

1. Döring H., Manow P. Parliaments and governments database (ParlGov): Information on parties, elections and cabinets in modern democracies. URL: http://www.parlgov.org/.
2. Freedom in the World. URL: http://www.freedomhouse.org/report-types/freedom-world.
3. Nations in Transit. URL: http://www.freedomhouse.org/report-types/nations-transit.
4. Polity IV Project: Political Regime Characteristics and Transitions, 1800–2013. URL: http://www.systemicpeace.org/polity/polity4.htm.
5. Varieties of Democracy. URL: https://v-dem.net/.