Філософія свободи
Тип: Нормативний
Кафедра: філософії
Навчальний план
| Семестр | Кредити | Звітність |
| 7 | 3 | Іспит |
Лекції
| Семестр | К-сть годин | Лектор | Група(и) |
| 7 | 14 | професор Карась А. Ф. | ФФФ-41 |
Практичні
| Семестр | К-сть годин | Група | Викладач(і) |
| 7 | 32 | ФФФ-41 | професор Карась А. Ф. |
Опис курсу
Дисципліна передбачає надати студентам необхідні знання, обов’язкові, щоб орієнтуватись в сучасних гуманітарних, соціальних і політичних тенденціях і пропонує: а) огляд генези ідеї свободи і концепту «свободи волі»; б) контекстуальну експлікацію дихотомії «свободи і детермінізму» та обґрунтування ключових концепцій свободи; в) висвітлення історичних форм здійснення свободи і волі, г) ознайомлення з сучасними нейробіологічними підходами щодо спростування «свободи волі» й переусвідомлення природи моральної відповідальності.
Цей курс є основою засвоєння фундаментального знання, яке допоможе студентам краще розуміти суперечності, що є іманентними для сучасного цивілізаційного розвитку, а також допомагатиме чіткіше орієнтуватися в сучасних правових відносинах на їхньому теоретичному і практичному рівнях. Курс особливо актуальний для сучасної України, яка перебуває на шляху демократичного і правового громадянського розвитку і є в процесі активного пошуку свого сучасного місця серед світової і європейської спільноти.
Мета дисципліни має три аспекти й полягає в тому, щоб:
а) вивчити основні етапи історико-філософського розвитку концептуальних уявлень про свободу, враховуючи проблематику, пов’язану зі свободою волі і нейро-дослідженнями;
б) зрозуміти особливості концептуальних уявлень щодо їхнього впливу на формування різних типів соціальності та правової культури в Західній цивілізації;
в) розкрити значення свободи в практичному аспекті щодо здійснення громадянських свобод і прав людини, зокрема в українській дійсності.
Проблематика свободи бувала рушійною силою і творчої, і деструктивної волі у людському життя та суспільному бутті. Особлива увага має бути звернена на значення концептів свободи для виникнення і підтримки демократичних суспільних станів. Відповідно – практична мета курсу полягає у формуванні вміння аналізувати принципові відмінності між різними концептуальними проектами свободи, розпізнавати й прогнозувати їхні можливі правові, соціальні, політичні й практичні наслідки для суспільного розвитку.
Завдання дисципліни:
• формування критичного освоєння історико-філософської спадщини в аспекті ознайомлення з найвагомішими концепціями свободи упродовж інтелектуального і цивілізаційного розвитку людства;
• з’ясування особливостей взаємозв’язку між поняттями свободи й необхідності в історико-філософському процесі й трансформацію його на відношення «свобода-відповідальність»;
• продемонструвати взаємозв’язок між «правом на свободу» і «правом на життя» як головну проблему філософії свободи;
• показати роль концепцій свободи в розвитку філософії права й правової культури суспільств та політичних режимів;
• показати, що індивідуальна свобода людини здійснюється як демократична громадянсько-правова соціальна, економічна і політична реальність;
• розкрити розумінням ідеї свободи в залежності від її дискурсивного і наративного витлумачення та комунікативно-етичного здійснення:
• обґрунтування тези, яка полягає в тому, що індивідуальна свобода не є чимось таким, що дається людині від народження або само по собі і є гарантованим поза нашими знаннями і зусиллями;
• з’ясування взаємозв’язку між індивідуальною, соціальною та політичною свободою у практичному здійсненні західного типу цивілізації;
• визначити ключові виклики перед розумінням свободи, що обумовлені глобалізацією і нейро-дослідженнями;
• розкрити проблему свободи і свободи волі в аспекті сучасних нейродосліджень;
Рекомендована література
1. Хрестоматія: “Соціальні, економічні та релігійні виміри свободи: Збірник текстів” /
Уклали: А. Карась, Ю. Біленко. ЛНУ ім. І. Франка, 2002.
2. Гоббс Т. Левіафан, або суть, будова і повноваження держави церковної і цивільної. К.:
Дух і Літера, 2000. 600с. Розділ 26: Про цивільні закони. С. 254-273. http://apsm.org/wp-content/uploads/2017/03/%D0%B3%D0%BE%D0%B1%D0%B1%D1%81.pdf
3. Карась А. Філософія громадянського суспільства у класичних теоріях і некласичних
інтерпретаціях. Київ-Львів, 2003. 540 с.
4. Лібералізм. Антологія. Київ: Смолоскип, 2002.
5. Націоналізм. Антологія. Київ, Смолоскип, 2000.
6. Аристотель. Політика. К.: Основи, 2000. http://litopys.org.ua/aristotle/arist.htm
7. Аристотель. Нікомахова етика. К.: Аквілон, 2002. 480 с.
8. Берлін І. Чотири есе про свободу. К.: Основи, 1994.
9. Пейн Т. Права людини / Пер. з англ. Львів: Літопис, 2000.
10. Руссо, Жан-Жак. Про суспільну угоду, або принципи політичного права / Пер. з фр. та
ком. О. Хома. К: Port-Royal, 2001.
11. Мілл Дж. С. Про свободу. К.: Основи, 2001.
12. Лок Дж. Два трактати про врядування. – К.: Основи, 2001. С. 10-12; 157-162; 170-
183;195-199; 207-208; 242-251.
13. Рідель М. Свобода і відповідальність // Ситниченко Л. А. Першоджерела комунікативної
філософії. К.: Либідь, 1996. С. 68-84.
14. Снайдер Тімоті. Про свободу. Пер. з англ. Львів: Човен, 2024. – 432 с.
15.Фітцжеральд Д. “Ідея свободи” М. Адлера // Соціальні, економічні та релігійні виміри
свободи: Збірник текстів. С. 5-13.
16. Шнаппер Д. Спільнота громадян. Про модерну концепцію нації. Харків: Фоліо, 2007.
Громадянство і національність. С. 77-85. http://litopys.org.ua/schnapper/shn.htm
17. Грінфельд Лія. Типи націоналізму // Націоналізм. Антологія. К.: Смолоскип, 2000. С. 688
– 704.
18. Gazzaniga, Michael. Who’s in charge? Free will and the science of the brain
(Газзаніга, Майкл. Хто за головного? Свобода волі і нейробіологія. Corpus
scientificum, 2016. 368 с.
Матеріали