Відбувся Семіотичний семінар

18 лютого 2021 р. відбувся черговий науковий Семіотичний семінар, організований Комісією семіотики соціально-культурних процесів Наукового товариства ім. Шевченка (голова – Анатолій Карась) у співпраці з кафедрою філософії філософського факультету ЛНУ ім. І. Франка.

У форматі онлайн на платформі ZOOM доповідачі та учасники (серед яких – аспіранти філософського та історичного факультетів нашого вишу) представляли різні наукові установи Львова, зокрема Львівський університет, НУ «Львівська Політехніка», ЛНМУ ім. Данила Галицького та Український католицький університет.

Усі виголошені доповіді носили фахово-спеціалізований та водночас міждисциплінарний характер.

Зокрема, Євген Ланюк у темі «Свобода в цифрову епоху: проблема автоматичних алгоритмів» розповідав про новий тип суспільства контролю (його моделі попередньо описували Ж.Делез та М. Фуко), який здійснюється за допомогою цифрових технологій. Доповідач підкреслив, що згаданий тип суспільної єдності організований довкола вимикачів, які перетворюють дані, та запропонував називати їх «автоматичними алгоритмами прийняття рішень». Розглядаючи можливості «автоматичних алгоритмів» на свободу, Є. Ланюк обґрунтовував арґумент про те, що екосистема таких механізмів обмежує свободу та новими та безпрецедентними способами побільшує безправність індивідів.

Доповідачка Ірина Софінська у темі «Ім’явживання: від знаку та мовної традиції до практики» обґрунтовувала тезу, що сутність людини визначається саме завдяки її іменуванню. Імена розташовуються серед тривіальних і фундаментальних соціальних практик, які, вочевидь, вибирають батьки для своїх новонароджених дітей і ставлять вирішальну «крапку» у зв’язку між особистою ідентичністю людини та зовнішнім світом. На підставі проведених досліджень авторка запропонувала такі висновки: у сучасному суспільстві імена стали здебільшого «стерилізованими словами», які втратили своє первісне значення та використовуються найчастіше як «наліпки» для ідентифікації та класифікації людей, не враховуючи ціннісні маркери ідентичності особи.

Ореста Лосик у доповіді «Діахронічний підхід у становленні ідентичності: на прикладі життєвої долі Олександра (Олекси) Грабовського (1874–1928)» розглянула дилеми, що стосуються автентичності буття у носія подвійної тотожності. У призмі опрацьованих архівних джерел проаналізовано ціннісно-етичні та онтологічні аспекти індивідуальної ідентифікації одного з рольових молодіжних провідників українського національного відродження у Галичині межі ХІХ—ХХ століть. Стверджено, що переривання, нехтування або відмова від приналежності до культурної традиції й національної пам’яті руйнують самодостатність й центрованість особи та несуть негативні наслідки для її гідності й сумління, а саме від них залежить рівень світоглядної повноти й екзистенційни рівновага людського існування.

Насамкінець, виступ Павла Содомори «Як ми сприймаємо всесвіт (на матеріалі діалогу «Кратил»)» зосереджувався на семіотичних змістах тексту античного першоджерела. Доповідач звернув увагу, що концепції побудови всесвіту перебувають у постійній зміні, і що Платон, систематизуючи здобутки своїх попередників та шукаючи шляхів для поєднання двох протилежностей «усе плинне» та «рух примарний», бачив мову як засіб пізнання першопочатків. Відтак, грецький мислитель стверджує й етимологічно обґрунтовує, що людина – єдина істота, яка підносить свій погляд вгору, до зірок, до краси і гармонії, протилежності Хаосу, з якого Деміург створив світ.

Незважаючи на обмеження віртуального формату, усі учасники засідання змогли задати запитання та обмінятися думками з приводу виголошених доповідей.

Наступні засідання Семіотичного семінару заплановане у другій половині березня, про що буде повідомлено додатково.

Запрошуємо до участі!