Результати круглого столу катедри політології та Центру політичних досліджень «Що далі після «дня» виборів?»
30 жовтня 2023 р. за ініціативи катедри політології та Центру політичних досліджень було проведено Круглий стіл «Що далі після «дня» виборів?». Вашій увазі пропонуємо короткий текстовий виклад основних тез доповідачів.
29 жовтня 2023 р. мали відбутися чергові вибори до Верховної Ради України. Однак в умовах повномасштабної війни, яку росія розпочала проти нашої держави 24 лютого 2022 року, та відповідно до норм Конституції України, парламентські вибори не проводили. Тим не менше, цей факт спричинив потужні дискусії як серед політиків, журналістів і громадян України, так і поза межами України. Сам факт, що вибори не відбулися, не лише не зняв проблему, але й додав значну кількість додаткових викликів та запитань.
Дискусії щодо доцільності чи необхідності проведення виборів у період воєнного стану, обговорення викликів з якими стикається Україна при організації перших повоєнних виборів, тривають щонайменше з літа 2023 року. Попри, здається, очевидні для фахівців аргументи щодо неможливості проведення виборів під час війни знаходяться й ті, що вважають, що вибори необхідні для збереження демократії в Україні. Відтак це питання набуло такого суспільного розголосу, що Громадянська мережа «Опора» підготувала заяву щодо неможливості проведення виборів під час війни, які підписали понад 100 громадських організацій в Україні. Крім того, українці також не підтримують ідеї виборів у цей час, адже 81% опитаних українців проти виборів під час війни. Окремою категорією в цьому питанні може бути позиція міжнародної спільноти, проте, це не було предметом цього круглого столу.
Те, що вибори не відбулись, абсолютно не означає, що до них не потрібно готуватись. Оскільки і в мирний час виборчий процес в Україні потребував значних доопрацювань та зусиль з боку всіх його учасників. Центральна виборча комісія та активні профільні організації (громадянська мережа «Опора», Міжнародна фундація виборчих систем, Виборчі проєкти Ради Європи в Україні тощо) готуються до проведення перших повоєнних виборів і також обґрунтовують те, чому під час воєнного стану проведення виборів неможливе.
Сам факт, що вибори не відбулися, не лише не зняв проблему, але й додав значну кількість додаткових проблем і запитань. Серед них:
- чергові президентські вибори теж не будуть проведені в останній тиждень березня 2024 року?
- чи може країна розглядатись демократичною, якщо вона не проводить вибори в умовах війни?
- чи влада України, яка не пройшла планові перевибори навіть в умовах війни, залишається легітимною і її легітимність не зменшується?
- коли треба проводити вибори, які не були проведені внаслідок і під час війни?
- які зміни необхідно запланувати відповідно до реалій після війні?
Звісно, питань є значно більше, всі вони є нериторичними, більшість з них здатні спровокувати значні політичні наслідки для українських громадян і самої України. Власне цим і була зумовлена доцільність проведення круглого столу й обговорення окреслених та пов’язаних питань у фаховому середовищі й з урахуванням досвіду демократичних країн Європи і світу. До участі у круглому столі були запрошені науковці, фахівці у сфері виборів, учасники виборчих процесі й інші зацікавлені.
Розпочався круглий стіл з виступу керівника проєктів у сфері виборів і місцевого самоврядування в Громадянській мережі «Опора» у Львові Тараса Радя. Експерт, перш за все, відзначив, що проведення чи перенесення виборів передусім залежить від дефініції обставин, крізь призму котрих приймається рішення щодо виборчого процесу. Серед громадськості полеміка є досить-таки жвавою і, на превелике розчарування експертів, у контексті дискусій не враховуються саме правові засади режиму, що є діючим у визначений часовий період. Таким чином одиничне визначення війни може й не ставати перешкодою для проведення виборів, а ось правовий режим воєнного стану обмежує принципи демократії, через що й виникає унеможливлення законності та контрольності виборів.
Другим основним зауваженням пана Тараса стала теза щодо відсутності єдиного бачення практики щодо процедури вибору різних інституцій: здійснюється розгляд перспективи виборів президента під час воєнного стану, але зміна складу законодавчого органу все ще не має релевантного напрацьованого механізму втілення її в життя на загальнонаціональному рівні. Відтак уже зараз, до завершення війни та скасування воєнного стану, експертні групи мусять розробляти методології і виносити на публічний розгляд фахові рекомендації щодо правильності виборчого процесу та забезпечення прав і свобод у ньому всіх категорій населення (до того ж як виборців, так і виборних). До слова, це й третій важливий фактор, який відзначив спікер: «Рішенням Венеціанської комісії зроблено акцент на тому, що вибори вимагають вільної політичної атмосфери». Чи можна ствердно ставитися до поняття «волі», коли держава виборює зброєю свій суверенітет і демократичне майбутнє, коли ціною життя чиниться спротив військовим наступам агресора – це питання, відповідь на котре є очевидною. Отож, коротким підсумком виступу Тараса Радя стала думка, що зараз вибори будь-якої інституції точно не на часі, а спроба реконструювання підходів їхнього проведення буде суто формалістськими діями, які жодним чином не підпадатимуть під конституційні норми. Повоєнні вибори повинні стати цілком новою процедурою.
Про досвід проведення воєнних і повоєнних виборів в інших країнах говорив професор катедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка, керівник наукових програм Центру політичних досліджень Віталій Литвин. Доповідач висвітлив результати аналізу держав, на котрі найчастіше посилаються при виправданні виборчого процесу під час війни. Таким чином продемонстровано, що в історії трапляються поняття «довиборчої процедури» після стабілізації ситуації у країні та відсутності загрози для народного представництва – основного суб’єкта волевиявлення. Розглянуто кейс Фінляндії, у котрій вибори під час війни в 1940 та 1943 роках були проведені складом виборчої колегії, сформованої у 1937 році (у цій країні вибори глави держави не були прямими). Таким чином дотримано всі гарантії демократичності виборів, проте держава не витратила зайвих фінансових ресурсів і часу на організаційні процеси і не було порушено принципів безпеки при проведенні виборів. Суперечливою державою у розмежуванні виборів і війни є Ізраїль, але, як пояснив Віталій Литвин, там усі воєнні конфлікти переважно є короткостроковими, що притаманно історичним передумовам існування цієї держави, відтак в умовах невизначеності вибори мусять бути проведені незалежно від загальнодержавного стану. Знову-таки зосереджено увагу на конституційній регламентації доцільності виборчого процесу, адже як у ході аналізу і виступу помітив спікер, під час війни вибори було проведено в Ірландії, але є нюанс: там не було введено воєнний стан, а натомість на його заміну було запроваджено загальнодержавний надзвичайний стан, що був відмінний своїми правовими засадами.
Одним із ключових питань дискусій щодо проведення виборів в Україні під час війни є правове обґрунтування можливості чи неможливості організації виборчого процесу. Саме про це говорив Петро Стецюк – суддя Конституційного Суду України (4 серпня 2006 — 5 липня 2016), аналітик Центру імені О. Разумкова, – який виступив із промовою з більш юридичної точки зору визначеності виборчого процесу. Спікер зокрема посилався на Закон України «Про правовий режим воєнного стану», у статті 19 котрого чітко прописано: в умовах воєнного стану забороняються проведення виборів Президента України, а також виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування. Отож, спікер зазначив, що йдеться не про конституційні обмеження, а про пряму та цілковиту заборону силою закону процедури виборів в умовах сьогодення. Також Петро Стецюк наголосив, що в статті 71 розділу III Конституції України зазначено, що виборцям гарантується вільне волевиявлення. Постає логічне питання: чи можна вважати виборцями тих, хто знаходиться на тимчасово окупованих територіях, адже здійснити контроль чесного волевиявлення таких громадян неможливо. Також до розбору було винесено питання й тих, хто знаходиться понад 40 днів за кордоном, адже вони не матимуть права бути обраними. Отож, передусім правове регулювання мусить братися до уваги при прийнятті рішень щодо виборів, підмітив доповідач.
Упродовж подальшої дискусії було висловлено багато думок щодо теперішнього стану виборчої системи, партійної спроможності, настроїв населення тощо. Зокрема, Ростислав Коваль, голова Політради Української Галицької партії, зосередив увагу на соціальних страхах зі сторони теперішньої влади: «Розмови про вибори – це спосіб пролонгувати владу, адже закріплюється розуміння невідворотності відповідальності за низку подій, до прикладу, Чонгарський міст. А вибори під час війни – посилення легітимізації влади».
Продовжуючи думку щодо перешкод і труднощів при проведенні виборів, Олександра Чоловська, експертка у сфері виборів і виборчого права, аналітикиня Центру політичних досліджень, менеджерка проєктів ГО ААЦ «Львівський регуляторний хаб», звернула увагу на важливість системи адміністрування виборів та кількість залучених осіб, зокрема до формування виборчих комісій. Експертка висловила сумніви щодо спроможності партій забезпечити необхідну кількість членів виборчих комісій, адже вони формуються за квотним принципом. Так як, для прикладу, на останніх президентських виборах до складу дільничних виборчих комісій було залучено понад 450 тисяч осіб. В умовах війни, зокрема через переміщення громадян в межах країни та закордон, а також мобілізацію, виникне багато проблем із кількістю людей, не говорячи вже про їхню фаховість. Другим аспектом, на який звернула увагу Олександра Чоловська, є необхідність продовження (завершення) виборчої реформи. Звісно, в умовах війни складно говорити ще й про виборчу реформу, коли, здається, є більш очевидні та першочергові потреби. Але було зазначено, що ми маємо працювати та готуватись.
Тарас Стецьків, український політик, народний депутат України І-IV та VI скликань, погодився з попередніми доповідачами з приводу того, що найбільшу перспективу у проведенні виборів убачає саме Офіс Президента і згадав слова голови Верховної Ради щодо підтримуючих факторів виборчого процесу в умовах війни. Також політик наголосив на тому, що навіть після завершення воєнного стану (війни) нам необхідно буде мінімум 6 місяців перехідного періоду, для підготовки до повоєнних виборів. Але найбільшу увагу було приділено тому, що вибори під час війни становитимуть значну небезпеку національній безпеці та єдності України.
Микола Щур, заступник міського голови Городка, голова обласної виборчої комісії у 2010–2020 рр., зазначив, що затягнення війни впливає на підтримку теперішньої влади. Також було наголошено на неможливості здійснення виборчого процесу у прифронтових містечках і селах України. Крім того, було згадано про позицію військових щодо проведення виборів. Було констатовано, що оскільки військові відіграють важливу роль у виборчому процесі, то вони будуть у різних ролях брати участь у виборах.
Анатолій Романюк, професор, завідувач катедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка, директор Центру політичних досліджень, зауважив, що на відміну від історичного досвіду багатьох держав в Україні не створено уряду національної єдності, тому що зважаючи на широку ідеологічну і стратегічну поляризацію – це майже неможливо. Також професор не оминув увагою час виборів після перемоги держави і пригадав Сполучене Королівство з практикою коротких виборчих кампаній. Також, хоча це й не було темою цієї зустрічі, Анатолій Романюк згадав про необхідність реформування інституту політичних партій в Україні, оскільки на разі в нас є абсолютно недіюче законодавство щодо політичних партій.
Головним висновком круглого столу стала думка, із якою погодилися всі присутні: до закінчення російсько-української війни та виходу Збройних Сил України на українські кордони 1991 року, стабілізації деокупованих територій, організація виборчого процесу стовідсотково не повинна трактуватись як першочергове питання, передусім зважаючи на законодавчі принципи і політичну ситуацію.
За посиланням можна переглянути повний запис круглого столу. Дякуємо усім, хто долучився до його проведення, і запрошуємо до наступних заходів катедри політології та Центру політичних досліджень.
Текст підготували:
- Олександра Чоловська
- Варвара Кузнецова
Круглий стіл організовано в рамках «Програми Еразмус+» за напрямом «Жан Моне для вищої освіти» на катедрі політології (Модуль Жана Моне «Політичні інститути та системи в Європі: порівняння і досвід для України» № 101126702) за підтримки Європейського Союзу.
