текст Ольги Ліщинської

фото Катерини Ніколаєвої

24 вересня культурологи-другокурсники мандрували вулицями Львова у супроводі чудового екскурсовода-львовознавця Івана Радковця, за що йому вельми вдячні!

Добре, коли є бажання пізнавати нове і присвятити три години після університетських занять пішій прогулянці містом. Приємно, коли попри грозові прогнози, світить лагідне вересневе сонце і на небі ні хмаринки. І прекрасно, коли екскурсовод після мандрівки телефонує і хвалить студентів за їх відкритість до знань і щирість. Відчувається велетенська гордість за нашу молодь.

А враження залишаться назавжди: про казку львівських вуличок, про атмосферу міста, що закохує, про “читання” Львова, як книги, про пошуки веселого і сумного левів, про спільне захоплене здивування: “Ого!”…

Олена Соколова:

“Була дуже вражена! Як львів’янка, я вважала, що приблизно орієнтуюсь у місцевих легендах, історіях, міфах. Але пан Іван зумів розповісти так, що я себе відчула туристкою у власному місті. Вдалось поринути у дитячу казку, яку розповідає сам очевидець, що подорожує в часі!”

Анастасія Собко:

“Мені надзвичайно сподобалась екскурсія, з кожним словом пана Івана я відкривала для себе якусь незвідану частинку Львова і все більше закохувалась у це місто та його атмосферу. Дякую безмежно, сподіваюсь, буде можливість ще не раз послухати розповіді цього прекрасного львівського пана. І дякую Вам, Ольга Ігорівна, за таку можливість цікаво та приємно провести час”

Валерія Лазоришин

“Надзвичайна екскурсія! Не просто пам’ятки архітектури і дати, дати, дати, а навпаки – багацько цікавих фактів і гарно проведений час! Тепер ходжу містом, розглядаючи будинки та тротуар на наявність пожежних труб і показую друзям сумного, а потім веселого, лева) Дякую!”

Катерина Ніколаєва:

“Сонячні промені ніжно торкаються обличчя. Теплий вітер підхоплює дзвінкий сміх одногрупників і несе його вулицями старого міста. Нам цікаво і весело. Крокуємо добре знайомим маршрутом, але кожного разу дивуємось, коли пан Іван звертає нашу увагу на речі, які не помічаєш через міську метушню. Переходимо на наступну вулицю, де нас чекає ще одна дивовижна історія. Слухаємо уважно, затамувавши подих, разом вигукуємо «Ого!» і сміємось. На душі радісно. День чудовий, екскурсія незабутня, а люди поруч – найкращі. Вдячна усім!”

Максим Онищук:

“Відомо, що старі міста мають особливий дух і шарм, а особливо, якщо місто торгове або прикордонне, таке як Львів. Для мене вони подібні до великої книги, яку можна читати (при наявності певної підготовки), дізнаватись настрої та звичаї міста та його мешканців різних періодів.

Екскурсія допомогла мені розкрити історичну сутність Львову, коли кожна цеглинка і тріщинка містить в собі життєве наповнення, яке накопичувалось століттями. У Львова ця матерія історичної сутності є найбільш різноманітною, повноцінною та неушкодженою, і мене бере смуток від усвідомлення, скільки того наповнення залишається поза моїм розумінням, і розумінням інших мешканців Львова. Жити поруч з величним та змістовним і не розуміти цього, а інколи навіть не бачити і не помічати – це великий гріх”