Народився у місті Потсдам Німецької Демократичної Республіки у сім’ї військовослужбовця. Громадянин України.

У 1982 році сім’я Федотових повернулася зі Східної Німеччини до міста Ізяслав Хмельницької області, в якому минуло дитинство і юність Володимира. В 1997 році закінчив місцеву загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів №1. У 1997–1998 роках проходив строкову службу в армії у Львівській області. Протягом 1999–2000 років навчався в Кам’янець-Подільському училищі культури за спеціалізацією «Кіно-, фото-, відеосправа». 2000 року вступив до Львівського національного університету імені Івана Франка, де за напрямом підготовки «Філософія» здобув кваліфікацію бакалавра філософії в 2004 році. 2004 року вступив на магістерську програму з культурології Центру гуманітарних досліджень Львівського національного університету імені Івана Франка, де простудіював до закінчення третього семестру 2006 року. В подальшому був вимушений залишити навчання через матеріальну скруту в сім’ї.

Активно займався громадською діяльністю. Протягом 2000–2004 був активістом всеукраїнських громадських рухів «За правду!», «Спротив», «Пора», волонтером цілого ряду громадських організацій, благодійних акцій та ініціатив. Членом, а згодом – головою ГО «Комітет «Відродження» (м. Ізяслав). Учасник Революції Гідності. З початку російської агресії проти України займався волонтерством. Був співзасновником ГО «Фонд Заславщини». Координатором волонтерської групи Ізяслав Армія SOS. Заступником голови ГО «Товариство учасників бойових дій «Трасер». 2017 року заснував і очолив ГО «Товариство культурної спадщини «Заслав’є».

Автор суспільно-політичних статей та етнографічних досліджень. 2007–2008 – заступник головного редактора газети «Партнер» (м. Ізяслав). Протягом 2012 року – на посаді директора – головного редактора ДП «Ізяслав-РТБ».

В лютому 2022 року, з початку широкомасштабного нападу росії на Україну, добровільно мобілізувався. Базову загальновійськову підготовку проходив у навчальному центрі військової частини на Житомирщині. Здобув спеціальність «оператор протитанково-ракетного комплексу». У 2023 році проходив службу у 80-й окремій десантно-штурмовій Галицькій бригаді. Згодом його було переведено до військової частини Рівненщини на посаду кулеметника-сапера інженерно-саперного батальйону. Разом із побратимами брав участь у бойових діях на сході України. Перебуваючи у війську, не полишав ані громадської діяльності, ані дослідницької роботи. З осені 2024 року брав участь у бойових діях на Донеччині. У Володимира залишилась мати і старша сестра.

Епітафія: «Легше вивчати історію, ніж бути її учасником» (В.Федотов)