Навчання > Системи правління. Взаємовідносини інститутів глави держави, парламенту та уряду

Системи правління. Взаємовідносини інститутів глави держави, парламенту та уряду

Тип: Нормативний

Кафедра: політології

Лекції

СеместрК-сть годинЛекторГрупа(и)
432професор Литвин В. С.ФФІ-21

Практичні

СеместрК-сть годинГрупаВикладач(і)
416ФФІ-21професор Литвин В. С.

Опис курсу

Курс розроблено таким чином, щоб надати докторантам необхідні знання, обов’язкові для того, щоби розуміти й застосовувати теоретичні і практичні основи аналізу для виявлення, прогнозування та моделювання міжінституційних, у тому числі виконавчо-законодавчих, відносин у державі. Дисципліна головно стосується розкриття проблематики міжінституційних балансів, стримувань, противаг та конфліктів у політичній системі, зокрема в рамках різних форм і систем державного правління. Курс розроблено з прицілом на вивчення параметрів моделювання та інструментарія порівняльного аналізу міжінституційних, у тому числі виконавчо-законодавчих і на цьому тлі партійно-виборчих, відносин у державі. Окрему увагу приділено розробці й апробації слухачами курсу власних інструментів та моделей аналізу міжінституційних відносин і систем правління. Дисципліна є нормативним курсом зі спеціальності С2 – Політологія для освітньої програми третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти і підготовки докторантів, яка викладається в 4 семестрі в обсязі 3 кредитів ECTS.

Методологічно курс сягає теорії раціонального вибору й неоінституціоналізму, але він також включає в себе інші теоретико-методологічні перспективи. Емпірично більшість запропонованих тем у зрізі порівняльного аналізу міжінституційних відносин обговорюються у ракурсі різних політичних систем, головно різних форм і систем державного правління. В науковому і дослідницькому контексті навчальний курс використано як механізм диверсифікації та поглиблення (звуження) сфери наукового політологічного аналізу форм і систем державного правління (як бажаного реквізиту для відвідування курсу). Курс розділено на два змістовні модулі. У першому змістовному модулі запропоновано теоретичні особливості моделювання й порівняльного аналізу міжінституційних відносин та їхні наслідки. У цьому ракурсі увагу сфокусовано на сутності і різновидах політичних та міжінституційних відносин у різних типах політичних систем, феномені розподілу та злиття політичної влади у міжінституційних відносинах, міжінституційних балансах, стримуваннях і противагах як патернах політичних систем, феноменах, рівнях та різновидах міжінституційних конфліктів у політичних системах тощо. У другому ж змістовному модулі увагу зосереджено на розгляді різних моделей, кореляцій та інструментів порівняльного аналізу міжінституційних відносин у різних системах правління. У цьому розрізі докторантам запропоновано розглянути існуючі моделі та інструменти, а також згенерувати й апробувати власні моделі та методики порівняльного аналізу міжінституційних відносин.

Метою вивчення дисципліни «Системи правління. Взаємовідносини інститутів глави держави, парламенту та уряду» є ознайомити докторантів з основами та принципами моделювання і порівняльного аналізу міжінституційних відносин на прикладі сучасних різновидів форм і систем державного правління, причому в різних країнах та регіонах світу. Це плановано забезпечено за рахунок застосування якісних і кількісних вимірів та методів у порівняльному аналізі міжінституційних відносин. Також курс спрямований на те, щоби виробити в слухачів уявлення про ефективність та якість, а також недоліки і ризики різних типів політичних систем, головно з прицілом на моделюванні й аналізі міжінституційних відносин у їхніх рамках.

Обсяг курсу: Загалом 90 годин, зокрема 48 години аудиторних занять. З них: 32 години лекцій, 16 годин практичних занять та 42 години самостійної роботи.

Після завершення цього курсу докторант буде:

  • Знати: теоретичні та методологічні засади й логіку моделювання та порівняльного аналізу міжінституційних відносин у рамках різних типів політичних систем й систем правління; понятійно-категоріальний апарат для порівняльного аналізу і дослідження міжінституційних відносин у рамках різних типів систем правління; сутність якісних та кількісних інструментів і моделей порівняльного аналізу міжінституційних відносин; патерни міжінституційних відносин у різних країнах та регіонах світу;
  • Вміти: усвідомлювати сутність і еволюцію порівняльного методу досліджень міжінституційних відносин; розуміти патерни і етапи становлення різних типів міжінституційних відносин; користуватись методами якісного і кількісного аналізу та моделювання міжінституційних відносин у рамках різних політичних систем та форм і систем правління; аналізувати умови й наслідки міжінституційних відносин та їхні атрибути у сучасних країнах; розбирати, конструювати та апробувати власні методики моделювання міжінституційних відносин; здійснювати порівняння міжінституційних відносин у сучасних політичних системах.

Рекомендована література

Основна література:

  1. Литвин В. Атрибути та різновиди напівпрезидентської системи правління в Європі: інституційно-процесуальний і політично-поведінковий аспекти: монографія. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2018. 636 с.
  2. Сарторі Дж. Порівняльна конституційна інженерія: Дослідження структур, мотивів і результатів. К.: АртЕк, 2001. 224 c.
  3. Cheibub J. Presidentialism, parliamentarism, and democracy. Cambridge University Press, 2007. 202 p.
  4. Shepsle K. Analyzing Politics: Rationality, Behavior, and Institutions. W.W. Norton, 2010. 548 p.
  5. Shugart M., Carey J. Presidents and Assemblies. Constitutional Design and Electoral Dynamics. Cambridge: Cambridge University Press, 1992. 316 p.

Додаткова література:

  1. Литвин В. Гетерогенність і фактори та індикатори типологізації напівпрезидентської системи державного правління: теоретико-методологічний зріз. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. 2017. № 2 (88). С. 318–345.
  2. Литвин В. Збалансований напівпрезиденталізм: теоретичні особливості, інституційні ризики та позитиви й перспективи реформування в Україні. Нова парадигма. К.: Вид-во імені М. П. Драгоманова. 2014. № 125. С. 145–163.
  3. Литвин В. Інститут президентства в системі органів державної влади: формальні сфери компетенцій та реальний вплив у політиці // Інституційна (не)спроможність держави в Україні: як розірвати замкнене коло: монографія / кол. авт.: Галина Зеленько (кер., наук. ред.). Київ: ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2025. С. 39–65.
  4. Литвин В. Напівпрезидентська система правління у контексті республіканської форми правління: типологізація, конституційно-правові і політичні виклики та перспективи реформування в Україні. Studium Europy Srodkowej i Wschodniej. 2014. Nr. 2. S. 156–181.
  5. Литвин В. Особливості міжінституційних відносин у напівпрезидентських країнах Європи. Політичні дослідження. 2022. Вип. 2 (4). С. 42–62.
  6. Литвин В. Особливості та наслідки поділу і дуалізму виконавчої влади в рамках різних видів напівпрезиденталізму. Український часопис конституційного права. 2018. № 4. С. 94–112.
  7. Литвин В. Республіканізм із посадою суперпрезидента: до з’ясування суті суперпрезиденталізму та диференціації президентських і напівпрезидентських систем правління з суперпрезидентами. Studium Europy Srodkowej i Wschodniej. 2014. Nr. 1. S. 159–188.
  8. Литвин В., Осадчук І. Атиповість напівпрезидентських систем державного правління у пострадянських країнах: контекст вотумів недовіри урядам. Politicus. 2018. Вип. 3. С. 49–57.
  9. Литвин В., Романюк А. Концептуалізація і теоретична дистинкція понять «форма державного правління» та «система державного правління» у політичній науці. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова: Серія 22. Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. 2016. Випуск 20. С. 3–12.
  10. Панчак-Бялоблоцька Н. Особливості урядів меншості європейських систем позитивного та негативного парламентаризму. Вісник Львівського університету. Серія філос.-політолог. студії. 2015. Вип. 7. С. 250–264.
  11. Cheibub J., Elkins Z., Ginsburg T. Beyond Presidentialism and Parliamentarism: On the Hybridization of Constitutional Forms. Presented at the International Conference on Democracy as Idea and Practice, January 14-15 2010 at the University of Oslo, Norway. 44 p.
  12. Duverger M. A New Political System Model. Semi-Presidential Government. European Journal of Political Research. 1980. Vol. 8. P. 165–187.
  13. Elgie R. The classification of democratic regime types: conceptual ambiguity and contestable assumptions. European Journal of Political Research. 1998. Vol. 33. P. 219–238.
  14. Elgie R. Three waves of semi-presidential studies. Democratization. 2016. Vol. 23. No. 1. P. 49–70.
  15. Elgie R. Variations on a theme: A fresh look at semi-presidentialism. Journal of Democracy. 2005. Vol. 16. No. 3. P. 1–21.
  16. Elgie R., Doyle D. Maximizing the Reliability of Cross-National Measures of Presidential Power. British Journal of Political Science. 2016. Vol. 46. No. 4. P. 731-741.
  17. Fish S. Stronger Legislatures, Stronger Democracies. Journal of Democracy. 2006. Vol. 17. No. 1. P. 5-20.
  18. Lytvyn V. Categorization and systematization of institutionally-procedural and politically-behavioral attributes and features of semi-presidentialism: theoretical and methodological cut. Studium Europy Srodkowej i Wschodniej. 2018. Nr. 10. S. 158–179.
  19. Lytvyn V. Republicanism with the position of superpresident: differentiation of presidential and semi-presidential systems of government with superpresidents. Studia Politica: Romanian Political Science Review. 2015. Vol. XV. No. 2. P. 289–318.
  20. Lytvyn V., Demchenko N. Interstate Armed Conflicts and Wars in Different Systems of Government: A Statistical Analysis of Initiation, Participation, and Outcomes. Studium Europy Srodkowej i Wschodniej. 2024. Nr. 21. S. 16–36.
  21. Romanyuk A., Lytvyn V. Electoral performance of new political parties in Ukraine: The context of electoral volatility at the parliamentary level (1998–2019). The Czech Journal of Political Science. 2021. Vol. 3. P. 274–292.
  22. Shugart M. Comparative Executive-Legislative Relations // The Oxford Handbook of Political Institutions / R. A. W. Rhodes, Sarah Binder, Bert Rockman. Oxford: Oxford University Press, 2006. P. 344–365.
  23. Shugart M. Semi-presidential systems: Dual executive and mixed authority patterns. French Politics. 2005. Vol. 3. No. 3. P. 323–351.
  24. Siaroff A. Comparative presidencies: The inadequacy of the presidential, semi-presidential and parliamentary distinction. European Journal of Political Research. 2003. Vol. 42. P. 287-312.
  25. Skach C. The newest separation of powers: semi-presidentialism. International Journal of Constitutional Law. 2007. Vol. 5. No. 1. P. 93–121.
  26. Stepan A., Skach C. Constitutional Frameworks and Democratic Consolidation: Parliamentarianism and Presidentialism. World Politics. 1993. Vol. 46. No. 1. P. 1–22.

Інтернет-джерела:

  1. Armingeon K., Wenger V., Wiedemeier F., Isler C., Knöpfel L., Weisstanner D., Engler S. Comparative Political Data Set 1960–2025. Zurich: University of Zurich, 2025. URL: https://www.cpds-data.org/index.php/data
  2. Constitute: The World’s Constitutions to Read, Search, and Compare. Constitute Project, 2025. URL: https://www.constituteproject.org/
  3. Döring H., Manow P. Parliaments and governments database (ParlGov): Information on parties, elections and cabinets in modern democracies. ParlGov, 2025. URL: http://www.parlgov.org/
  4. Parties and Elections in Europe. URL: http://www.parties-and-elections.eu/
  5. IPU PARLINE database. URL: https://data.ipu.org/
  6. The Semi-Presidential One. URL: http://www.semipresidentialism.com/