Етичні засади у роботі працівника Психологічної служби

Розроблені на основі Етичного кодексу Української Спілки психотерапевтів, розробленого у 1998 році у відповідності до Етичного кодексу Європейської Асоціації Психотерапії, адаптованого у 2006 році, доповнення внесені в 2007, 2008,2012 роках.

1. Загальні положення
   • Усі працівники психологічної служби Львівського національного університету імені Івана Франка (далі – психологічної служби) – завідувач, старші лаборанти та консультанти – у своїй практиці зобов’язуються дотримуватись положень цього Етичного кодексу.
   • За ознайомлення з Етичним кодексом працівників психологічної служби відповідає завідувач.
   • Цей документ є гарантією високопрофесійної, гуманної, високоморальної діяльності психологів; захисту клієнта від неетичного ставлення до себе з боку працівників психологічної служби; захисту працівників психологічної служби від посягань на їхні професійні честь і права; встановлення етичних норм та стандартів для учасників психоконсультативної роботи; дотримання норм та правил професійної діяльності психолога; вирішення суперечливих питань.
2. Професійна компетентність та підвищення кваліфікації
   • Працівники психологічної служби зобов’язані проводити практичну діяльність компетентно та з дотриманням етичних вимог.
   • Працівники психологічної служби зобов’язані постійно підвищувати свій професійний рівень та особистісне зростання. Вони повинні бути відкритими до новизни психологічної освіти, змін очікувань і цінностей, стежити за науковими досягненнями в галузі психології, в тому числі і етичних аспектів.
3. Конфіденційність

Працівники психологічної служби зобов’язані дотримуватись принципу конфіденційності щодо всієї інформації, отриманої під час психологічних консультацій від клієнта згідно чинного законодавства.

4. Рамки психоконсультативного процесу
   • Перед початком психологічного консультування консультанти зобов’язані ознайомити клієнта  з його правами  і рамками даного процесу: обсяг та  можлива тривалість психологічного консультування; чітке визначення прав та обов’язків обох сторін; дотримання принципу конфіденційності; процедура оскарження. Клієнтам повинна бути надана можливість на власний розсуд вирішувати і давати свою усвідомлену згоду  щодо їхнього бажання залучатись до психоконсультативної процедури і права вільного вибору консультанта.
   • Усі працівники психологічної служби зобов’язані діяти відповідально. Задоволення власних інтересів і потреб працівників психологічної служби (емоційних, соціальних або фінансових) категорично забороняється. Будь-яка форма зловживання є порушенням працівниками психологічної служби професійного Етичного кодексу. Відповідальність за це лежить виключно на працівниках психологічної служби.
5. Об’єктивність та правдива інформація
   • Інформація, що надається клієнту, повинна бути об’єктивною і правдивою. Будь-які свідомі неправдиві заяви є недопустимі. Прикладами форми введення в оману можуть бути: безпідставні гарантії вирішення проблем або демонстрування компетентності, яка не відповідає рівню отриманої освіти, що може справляти  враження більш всебічної психологічної освіченості, ніж є насправді.
   • Працівники психологічної служби зобов’язані дотримуватись меж допустимого рекламування своєї діяльності.
6. Професійні стосунки з  колегами
   • Працівники психологічної служби зобов’язані співпрацювати з колегами по фаху та представниками інших спеціальностей для блага клієнта.
   • Недопустимі є нехтування повагою до  колег по фаху і розповсюдження інформації, яка може нанести шкоду професійному авторитету колег або їх людській  гідності.
7. Внесок в охорону здоров’я

Діяльність працівників психологічної служби спрямована на створення в суспільстві умов, які покращують, підтримують та відновлюють психологічне здоров’я учасників навчально-виховного процесу Львівського національного університету імені Івана Франка – студентам, викладачам, працівникам, – і сприяють їхній зрілості та розвитку.

8. Психологічні дослідження

Психологічні дослідження, а також публікації на їхній основі, проведені та створені в інтересах науково-теоретичного розвитку психологічної науки на основі проведеної роботи у рамках діяльності Психологічної служби, повинні проводитися та відповідати вимогам цього Етичного кодексу та чинному законодавству, зокрема ст. 28 Конституції України: «Кожен має право на повагу його гідності. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам» і жодним чином не можуть шкодити інтересам клієнта.

9. Подвійні стосунки

Консультант чи ведучий групи, повинен бути дуже уважним, коли виникають подвійні стосунки з клієнтом двох або більше типів. Наприклад: викладач – студент, ведучий групи – клієнт, підлеглий, колега, тощо. При виникненні таких стосунків потрібно бути готовим до обговорення ситуації, що виникла.

10. Основні принципи Етичного кодексу

У своїй роботі працівники психологічної служби повинні керуватися такими принципами:

Привілей – законне право споживачів психологічних послуг не надавати про себе інформацію, якщо вони не впевнені, що вона захищена і не буде використана будь-яким чином. Цей привілей закріплений в Конституції України (ст. 63) і його порушення переслідується законом.

Надійність – наявність довіри клієнтів до консультанта. Будь-які працівники психологічної служби поважають і гарантують конфіденційність, як обов’язок перед довірою клієнта.

Автономність – право клієнта брати участь в психоконсультативному процесі тільки на добровільній основі. Внаслідок цього необхідно надавати чітку і докладну інформацію про послуги, що будуть надані, ознайомити з методом консультування, володіння яким підтверджується відповідними документами.

Результативність – консультанти психологічної служби зобов’язуються сприяти розвитку соціального та психологічного благополуччя клієнта. Це вимагає від фахівця дій тільки в рамках високої професійності та компетентності з постійним моніторингом роботи та її результатів, а також постійної супервізії і професійної освіти, підвищення кваліфікаційного рівня.

Ненанесення шкоди – зобов’язує консультантів не зловживати довірою клієнта з метою задоволення власних потреб і інтересів – соціальних, фінансових, емоційних або сексуальних. Консультант повинен  намагатись зменшити вірогідність будь-якої шкоди, яка може виникнути непередбачувано. В умовах психоконсультативного процесу, де зазвичай виникають довірливі, співчутливі, турботливі стосунки, клієнт може сприйняти їх, як любов до себе і відповісти такими ж почуттями до консультанта. Професійна помилка у формі не розпізнавання таких нових нюансів в стосунках може нанести шкоду процесу консультування та особисто клієнту. Шкоду клієнту і престижу професії інколи можуть нанести особисті і ділові контакти з клієнтами, що вимагає уважного і клопітливого підходу до їх реалізації. На професійні стосунки консультанта не можуть мати вплив їх особисті погляди на віру, культуру, національність, расу, сексуальну орієнтацію, соціальне положення клієнта.