Львів у часі І світової війни: досвід минулого і сучасне бачення

25.11.2015 | 16:23

16 листопада 2015 р. студенти другого курсу культурологічного відділення провели дослідницький культурологічний  воркшоп «Львів у часі І світової війни: досвід минулого і сучасне бачення». Майстерня відбулася у результаті співпраці кафедри теорії та історії культури (викладач – доц. Ліщинська О.І.) та Центру міської історії (координатор виставкової програми Люба Куйбіда). Воркшоп проходив у виставковій залі приміщенні Центру міської історії (вул. Академіка Богомольця,6).

DSC_0005 DSC_0011 DSC_0026 DSC_0038

Мета: на основі індивідуального досвіду учасників І світової війни виробити власне бачення та розуміння проблеми війни в особистісному вимірі, провести паралелі з сучасними подіями військового протистояння на Сході України.

Попередньо відбулася дослідницько-пошукова робота, опрацювання відповідних документів, матеріалів. Студенти познайомилися з виставкою «Велика війна 1914–… Індивідуальний та глобальний досвід» (Центр міської історії), прослухали лекції в Центрі.

За ініціативою Люби Куйбіди було обрано формат заняття: створити профіль у соціальній мережі “Twitter” від імені одного з учасників І світової війни з записами їхніх думок, переживань. Військовий досвід Осипа Турянського у формі сторінки у “Twitter” презентувала Тетяна Старостіна. Зупинилася на перебуванні письменника в сербському полоні під час І світової війни, описаному у повісті-поемі «Поза межами болю» (1917 р.). Профіль від імені Адольфа Бека (професора Львівського університету, організатора фізіологічного товариства, Інституту фізіології, президента Львівського лікарського товариства) представила Анна Хрякова. Виокремила біографічні сторінки воєнного часу, коли у червні 1915 р. вчений був арештований окупаційною російською владою та вивезений до Києва. Сторінками щоденника вигаданої героїні-львів’янки поділилася Соломія Гук. Прототипом героїні слугувала її бабуся Михайлина Мальська: «14 листопада 1915 року гіркого воєнного… Все було так по-іншому до тої страшної війни, що змінила нас геть – старих, малих, молодих… Забрала стільки чоловіків, завдала стільки болю… Але поки я … працюватиму, житиму і чекатиму, чекатиму щастя, кращої долі, життя і його, мого дорогого Степанка». Профіль вигаданої героїні, близької подруги Олени Степанів, яка живе під псевдонімом Вишня, презентувала Роксолана Бокало. Ось пост цієї 17-річної дівчини, яка добровільно пішла на фронт: ” Попрощалася з усіма та поїхала до лазарету рятувати людські життя…” Кінець розмови в чаті.

Результати:

Осмислено, як війна впливає на особистість, її діяльність, переживання, спосіб життя: наукову і викладацьку діяльність, перебування на фронті, життя в окупованих містах, в переселенні, у полоні. Проведено паралелі з сучасними українськими реаліями військових дій та проведення АТО.

Набуто навики презентації проектів та групової інтерактивної діяльності, роботи в експозиційному виставковому просторі.

Інтенсивна праця та емоційне включення дали глибше розуміння особистісних та загальнолюдських проблем воєнного часу, як століття тому, так і сьогодні. З’ясовано, що війна – це біль, страждання, трагедія, це завжди програш. Але це й набуття важливого досвіду: виконати обов’язок, бути стійким, самовідданим, знайти дружбу і любов, утвердити цінність життя.